Штучний інтелект змінює все: штучний розум у вищій освіті
DOI:
https://doi.org/10.32589/2412-9283.43.2025.358727Ключові слова:
штучний інтелект, велика мовна модель, лінгводидактика, когнітивні можливості, автономія мислення, епістемологічна правдивість, етико-правове регулювання, персоналізоване навчання, гібридне навчання, “Людина-разом-із-ШІ”, рефлексивна компетентність, цифрова доброчесністьАнотація
У статті здійснено глибинний критичний аналіз сучасних можливостей, методологічних перспектив та ціннісних аспектів використання штучного інтелекту (ШІ) в академічному середовищі, зокрема у сфері викладання мов. Авторка робить системний огляд впливу сучасних великих мовних моделей (LLM) на трансформацію освітньої моделі, звертаючи увагу на структурні зміни в навчальному процесі, адаптацію педагогічних стратегій та переформатування ролі викладача. У статті детально розглянуто нагальні питання збереження автономності мислення, розвитку критичного та рефлексивного мислення студентів, а також забезпечення правдивості спілкування і достовірності знань. Особливу увагу приділено інтеграції ШІ як персоналізованого когнітивного асистента, що здатен формувати адаптивне навчальне середовище, сприяти розвитку мовних та аналітичних компетенцій, подоланню психологічних бар’єрів у говорінні та письмі, а також стимулювати активну рефлексію над власними освітніми досягненнями. Окремо обговорюється роль викладача в нових умовах – від транслятора знань до когнітивного коуча, фасилітатора діалогу та архітектора навчального досвіду, що передбачає розвиток педагогічної та цифрової компетентності, навичок формулювання ефективних запитів до ШІ та оцінювання результатів його взаємодії зі студентом. У статті запропоновано конкретні шляхи формування рефлексивної компетентності та цифрової доброчесності як ключових завдань сучасної освіти, включно з випрацюванням політик прозорості використання ШІ, методами оцінювання процесу навчання, перевіркою фактологічної точності автоматично згенерованого контенту та розвитком критичного ставлення до алгоритмічних рекомендацій. Крім того, обґрунтовано концепцію спільного навчання “Людина-разом-із-ШІ”, яка передбачає інтеграцію технологій у процес підвищення когнітивних і комунікативних навичок студентів без утрати творчої автономії, забезпечуючи синергію між людським інтелектом та потенціалом ШІ. Авторка наголошує, що ефективне використання ШІ у вищій освіті потребує системного підходу, поєднання методологічних, етичних і технологічних аспектів та спрямоване на формування освітнього середовища, яке розвиває критичне мислення, самостійність і відповідальність майбутніх фахівців.
